Пам'яті художника, письменника, ресторатора Андрія Гудими Хвилина мовчання 04.03.2025 09:00 Укрінформ Усе, чим займався, перетворював у мистецтво.
Андрій народився 23 серпня 1979 року в Словаччині, але невдовзі родина повернулася до Львова.
Здобув освіту за двома спеціальностями: художник-реставратор у Львівському фаховому коледжі декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1998) та графічний дизайн у Львівській академії мистецтв (2004). Але цього йому було замало, тому Андрій також закінчив навчання на юридичному факультеті Львівської комерційної академії (2010).
Чоловік досліджував численні домени, додаючи кожному неповторний шарм і колорит. З 2002 по 2006 рік працював фоторедактором у львівській редакції газети «Експрес». Після цього він майже десять років працював у державних установах.
Починаючи з 2013 року, він почав досліджувати моря, зайнявшись вітрильним спортом на яхті. Це захоплення принесло йому величезну радість.
Через чотири роки він почав свою кулінарну подорож. Обіймав посаду бренд-шефа двох мереж ресторанів і працював шеф-кухарем в Академії Смаку.
У цьому різноманітному житті сім'я мала для Андрія виняткове значення. У 2008 році він одружився на Уляні Сурма. Їхньою спільною радістю стала донька Юлія.
За словами його батька Олекси Гудими, Андрій шукав себе, шість-сім разів змінював кар’єру.
«Він був художником. У кожному починанні», – розмірковує дочка.
Навесні 2023 року Андрій добровільно пішов на службу в Збройні сили України, незважаючи на те, що мав на це законні причини. Він воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, мужньо виконуючи всі бойові завдання, з вірою у Перемогу та роблячи все можливе, щоб прискорити її прихід.
“Зараз все як завжди. Літо, запах свіжої трави, розпускання бруньок ранніх вишень і слив. Небо всіяне білими хмарами, вдалині щось гуркоче. Але це не гроза”, – написав він 10 червня в соцмережі.
«Мої руки несуть запах пороху та кордиту. Моє тіло просякнуте потом і парфумами Montabaco. Вулицею котяться дивні машини, часто з шістьма або більше колесами».
Андрій загинув у боях під Бахмутом 2 липня 2023 року.
Йому вдалося завершити книгу «69 спецій для серця», яка вийшла через кілька місяців.
«Ти не дотримав своїх обіцянок, Андрію, що завжди будеш мене підтримувати, ти не дочекався своєї книжки, ти не повів нашу доньку в справжні гори, і ще багато чого не зробив. Тобі не вистачило часу», – сказала Уляна після смерті чоловіка. «Але ти залишив свої «69 спецій для серця», де ти закликав усіх нас любити й цінувати життя, незважаючи ні на що. І твоя спадщина живе в Юлі. Пригадую, буквально через кілька днів після похорону Юля зі сльозами сказала: «Тато не хотів би, щоб я плакала. Він хотів би, щоб я посміхався». У цих словах криється її найглибша прихильність. Жити далі, щоб тато пишався. Проводити життя з усмішкою, навіть коли воно надзвичайно складне».
«69 спецій для серця» Андрій Гудима написав для своєї доньки Юлії. Він розмірковував над книгою близько п’яти років. Через кілька годин після того, як редактор переслав рукопис до видавництва, надійшла звістка про атаку на підрозділ Андрія.
«Це прекрасні есе про кохання та їжу. Тому вона має влучну назву – «69 спецій для серця». Це створено як послання доньці», – зауважує письменниця Євгенія Кузнєцова.
Подруга Андрія Гудими Тетяна Мазур наголошує, що заключні сторінки книги загиблого захисника присвячені любові: «Це заклик до любові, заклик діяти з любов’ю – це залишається з нами. Я неймовірно вдячна йому за те, що він так завершив книгу, хоча я зовсім не здивована. Він пристрасно сприймав життя, насолоджувався кожною миттю. мав крила, надзвичайне натхнення, яке було відчутним для всіх навколо».
Львів’янка Ірина Маз
Источник: www.ukrinform.ua
