Місяць тому, 14 січня, Кабінет міністрів видав постанову №36, якою дозволив повне бронювання медичного персоналу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я. Однак зараз є наміри скасувати цю постанову.
Крім того, в окремих ситуаціях деякі цивільні медики все ще можуть підпадати під мобілізацію, повідомляє OBOZ.UA.
75% поранених військових отримують допомогу в цивільних лікарнях.
Після початку повномасштабної російської агресії Постановою Уряду від 27 січня 2023 року № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» державні та комунальні заклади охорони здоров’я справедливо віднесено до категорії необхідних для життєзабезпечення.
Таким чином, бронюванню за мобілізацією підлягали 50% військовозобов’язаного медичного персоналу закладів охорони здоров’я, громадських організацій охорони здоров’я, закладів судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, а також центрів крові.
Однак із запровадженням нової постанови №36 уряд санкціонував повне бронювання лікарів (зокрема, 100% бронювання за цим же документом отримали і прокурори САП).
«75% поранених українських військовослужбовців перебувають на лікуванні в цивільних медичних закладах. Для нас вкрай важливо забезпечити постійне надання комплексної медичної допомоги, тому уряд пішов на повне резервування медичного персоналу», – заявив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко після затвердження постанови.
«Особливо значущим є зняття обмежень щодо квотування бронювання для медичних працівників», — наголосив заступник міністра економіки Віталій Кіндратов.
Ця зміна викликала певний інтерес серед медичних установ.
“Наразі в лікарнях практично не залишилося спеціалістів-чоловіків, окрім хірургічного відділення. Принаймні в нашому закладі. В інших відділеннях жінки-лікарі становлять 100%. Якби ми витримали норму мобілізації 50% придатних до призову, ми могли б втратити половину наших хірургів”, – пояснив Данило Михайлов, завідувач медичної служби Київської міської клінічної лікарні. No10, OBOZ.UA.
В армії не вистачає близько 40% лікарів.
Проте рішення про резервування всіх медпрацівників у закладах охорони здоров’я, зрозуміло, викликало невдоволення серед військовослужбовців, які вказують, що наразі дефіцит лікарів на передовій і госпіталях становить близько 40%.
«Конкретно є суттєва потреба, значний дефіцит анестезіологів і хірургів. Мені відомо про дефіцит не менше двох тисяч таких фахівців», – зауважила координатор волонтерської медичної служби Оксана Корчинська.
Таким чином, ситуація зайшла в глухий кут: медичні працівники зобов’язані надавати допомогу як на передовій, так і в тилу (як звичайним пацієнтам, так і пораненим бійцям), а фахівців не вистачає на всі ці потреби.
Для вирішення ситуації 6 лютого відбулася позачергова нарада, в якій взяли участь міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, заступник міністра оборони Сергій Мельник і командувач Медичних сил ЗСУ Анатолій Казмірчук.
Учасники зійшлися на думці, що потреби Збройних Сил України та оборонного комплексу в медичних кадрах будуть забезпечені через механізм виведення (зверніть увагу – з’явився новий неологізм!) конкретних медичних працівників із цивільних установ.
«Ми розуміємо вимоги передової. Для їх вирішення ми координуємось з Міноборони та командуванням медичних сил. Рішення щодо демобілізації медиків прийматимуться виходячи з реальних потреб у спеціалістах того чи іншого профілю. Важливо зберегти баланс, щоб система охорони здоров’я працювала ефективно як для фронту, так і для тилу», – наголосив Віктор Ляшко за підсумками наради.
Процес звільнення лікарів для потреб Збройних сил України буде проходити таким чином: Міністерство оборони та командування медичних сил подадуть запит до МОЗ щодо потреби в конкретних медичних спеціалістах. Згодом МОЗ спільно з департаментами охорони здоров’я проведуть необхідні консультації (визначать, де і кого можна знайти) та розішлють складені списки до закладів охорони здоров’я. Далі керівникам цих закладів потрібно буде подати через портал «Дія» запит на звільнення конкретного спеціаліста.
Зрештою, рішення прийматиметься головним лікарям медзакладів.
Цивільні медичні працівники після демобілізації можуть бути мобілізовані до Збройних Сил України та інших військових формувань за контрактом на 1 рік. Це критично важливий аспект.
Причина в тому, що для виконання обов’язків військового медика мобілізованому медичному працівнику необхідно мати офіцерське звання (що передбачає закінчення військової кафедри). Отже, наприклад, навіть виключно кваліфікований цивільний хірург чи травматолог без звання не нижче молодшого лейтенанта запасу не може служити навіть у батальйонному медичному пункті (найнижча ланка медичного персоналу Збройних Сил України). Вони не відповідають вимогам. Бо вони не офіцери, а звичайні громадяни.
В ідеалі такий медичний працівник мав би спочатку отримати звання сержанта, потім пройти спеціалізований 40-денний курс в Українській військово-медичній академії, а потім отримати звання молодшого лейтенанта медичної служби. У гіршому випадку досвідченого хірурга чи травматолога можуть відправити на службу в піхоту. Запобігти таким конфліктам допоможе укладення договору.
Проте залишається проблема — чи захочуть керівники цивільних закладів охорони здоров’я розлучитися з цінним спеціалістом?
“Згідно з постановою № 76 “зняття з бронювання” (а за законом це стосується скасування відстрочки) здійснюється у випадках, прямо визначених законодавством. Серед цих випадків не передбачено звернення МОЗ чи департаментів охорони здоров'я. Тому, якщо не внесено додаткових змін до законодавства, остаточне рішення щодо направлення запиту на скасування відстрочки для заброньованого працівник відпочиватиме у керівника медзакладу», – пояснила OBOZ.UA медичний юрист, член Комітету медичного та фармацевтичного права НААУ Юлія Миколаєць.
Тому, ймовірно, найближчим часом можна очікувати новий законопроект про скасування відстрочок. Угоди — це просто угоди.
Источник: www.vesti-ua.net
