Ядерна доктрина та ядерний шантаж: Як Кремль використовує їх проти України і для руйнування міжнародної безпеки 21.11.2024 15:50 Укрінформ Російський диктатор Владімір Путін 19 листопада своїм указом затвердив оновлену ядерну доктрину
Документ нібито розширює можливості Кремля для застосування цього виду зброї масового ураження. Кремлівська пропаганда та численні політкоментатори, зокрема симпатики Росії за кордоном, називають це рішення «відповіддю» на дозвіл США завдавати ударів по території РФ балістичними ракетами малої дальності ATACMS. Або ж навіть «відповіддю» на удар по російському арсеналу у прикордонній Брянській області РФ.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки пояснює, чому оприлюднений 19 листопада указ Путіна є частиною стратегії ядерного шантажу, і як росіяни використовують його для протидії операціям ЗСУ та дипломатичним зусиллям України.
Зміна доктрини ‒ складова ядерного шантажу Кремля
Зміна або як її офіційно називають в Кремлі, «уточнення» документа під назвою «Основи державної політики у РФ в галузі ядерного стримування», не може вважатися відповіддю на будь-які дії Сил оборони України, рішення іноземних держав, ухвалені або озвучені у листопаді.
Приклад маніпуляції з «прив’язування» зміни ядерної доктрини до удару по арсеналу в Брянській області
Адже «уточнення» доктрини голова МЗС РФ Сєргєй Лавров і диктатор Путін особисто почергово анонсували у серпні, липні та червні. Протягом літа ‒ осені зміни активно коментували російські можновладці та інші «балакучі голови» з метою створення додаткових інфоприводів та тримання теми в інформаційному полі.
Протягом 1 червня ‒ 19 листопада лише у російськомовному сегменті соцмереж та інтернет-сайтів з’явилося понад 90 тисяч, а в англомовному ‒ понад 31,5 тисячі публікацій зі згадкою про зміну ядерної доктрини РФ.
Інтенсивність розміщення публікації про зміну ядерної доктрини РФ російською мовою
Інтенсивність розміщення публікації про зміну ядерної доктрини РФ англійською мовою
Піки пов’язані із заявами офіційних осіб, засіданням Радбезу РФ 25 вересня та підписанням Путіним указу 19 листопада.
Заяви російських можновладців, коментарі «балакучих голів» і навіть юридично оформлені рішення є частиною стратегії залякування, метою якої є тиск на світову спільноту та уникнення Кремлем відповідальності за власні злочини.
Як змінилася російська ядерна доктрина
На засіданні Ради безпеки РФ 25 вересня кремлівський диктатор оголосив пропозиції щодо внесення змін до свого ж указу від 2020 року «Про основи державної політики РФ у галузі ядерного стримування».
Зокрема, йдеться про наміри:
- розглядати агресію проти РФ з боку неядерної держави за підтримки чи участі ядерної держави як їх «спільний напад»;
- розглядати можливість застосування ядерної зброї при отриманні «достовірної інформації про масований старт засобів повітряно-космічного нападу і перетину ними державного кордону», а також у випадку агресії проти Республіки Білорусь та «створення критичної загрози» суверенітету.
Якщо ж порівняти нововведення з попередньою редакцією «Основ ядерного стримування», затверджених у 2020 році, виявиться, що запропоновані зміни зводяться лише до:
- запровадження концепції «спільного нападу» неядерної і ядерної держави;
- переліку засобів повітряно-космічного нападу, до яких Путін відніс літаки стратегічної і тактичної авіації, гіперзвукові та крилаті ракети, а також безпілотники та «інші літальні апарати» (у попередній версії документа згадувалися лише балістичні ракети).
Решта позицій, включно з «нападом на Білорусь» (у попередній версії йдеться про всіх союзників РФ), «критичною загрозою суверенітету» (у документі 2020 року згадується «загроза існуванню держави»), не є новими.
Заяви Путіна та саме таке їх формулювання спрямовано на створення потрібного Кремлю інформаційного фону. Росіянам потрібно, щоб:
- саме ці формулювання потрапили на шпальти світових медіа;
- розпочалося їх публічне обговорення у експертному середовищі;
- псевдоексперти, «балакучі голови» та інші агенти впливу РФ отримали підстави для просування вигідних путінському режиму меседжів і можливості додаткового впливу на інформаційне поле.
Зусилля Кремля спрямовані на залякування громадян іноземних держав, їхніх політиків, спонукання їх до зниження підтримки України, спонукання їх до відповідних дій чи бездіяльності. Не випадково заяви про зміни ядерної доктрини активізувалися на тлі обговорення надання Україні дозволів застосування західного ракетного озброєння для ураження цілей на міжнародно визнаній території РФ. Додатково ядерний шантаж посилився на тлі проведення Силами оборони України операції у Курській області, що розпочалася у серпні.
Як Кремль використовує ядерний шантаж у війні проти України
Ядерний шантаж є складником агресивної війни, яку Росія веде проти України. Кремль не лише регулярно майже відкрито погрожує міжнародній спільноті застосуванням власного ядерного арсеналу. Держава-агресор намагається представити джерелом небезпеки саме Україну. Для цього російські пропагандисти:
- «шукають» докази існування української ядерної програми, або намірів її розпочати;
- залякують світ українськими терористами, готовими заради провокації підірвати так звану «брудну бомбу»;
- звинувачують Сили оборони у навмисному обстрілі окупованої Запорізької АЕС або підготовці інших «провокацій».
Крім інформаційних заходів, Кремль вдається і до кінетичних дій; демонстративного переміщення ядерних озброєнь до Білорусі, навчань із застосуванням тактичної ядерної зброї та випробувань засобів доставки стратегічних зарядів. Інформаційний вплив від анонсованого «уточнення» ядерної доктрини мав бути посилений ефектом успішних випробувань міжконтинентальної балістичної ракети. Однак, судячи з усього, розрахунок не виправдався. 21 вересня OSINT-аналітики, що спеціалізуються на дослідженні ядерного потенціалу РФ, оприлюднили супутниковий знімок воронки на полігоні у Плесецьку. Вона могла утворитися внаслідок вибуху ракети РС-28 «Сармат» у пусковій шахті.
На відміну від аварії під час випробувань крилатої ракети «Буревестник» у Ньоноксі Архангельської області 2019 року, внаслідок якої загинули як мінімум п’ятеро осіб і піднявся радіаційний фон у сусідньому Сєвєродвінську, інцидент у Плесецьку не набув широкого медійного розголосу. Кремль обрав перевірену тактику мовчання, а західні медіа обмежились публікацією матеріалів на базі OSINT.
Звинувачення спочатку «неконтрольованих радикальних націоналістів», а потім і української влади у розробці ядерної зброї були частиною інформаційного супроводу підготовки до повномасштабної агресії. Ще в грудні 2021 року росіяни вкинули в інформаційний простір відеофейк про виготовлення «українськими радикалами» «брудної бомби».
А у відеозвернення 21 лютого 2022-го Путін не лише просторікував про «штучність» України та «суверенітет і незалежність» псевдореспублік ОРДЛО, а й про можливість появи в України зброї масового ураження.
18 жовтня 2024-го він повторив цю лякалку та пообіцяв «не допустити створення української ядерної бомби» на зустрічі з представниками іноземних медіа на полях Ділового форуму БРІКС у Москві, що передував саміту цієї організації в Казані.
Час і місце заяви були обрані з метою максимального поширення на закордонні аудиторії тези про те, що нібито Україна є джерелом ядерної небезпеки, від якої «захистити» світ може Росія.
Активізацію російського ядерного шантажу було зафіксовано на тлі операцій Сил оборони України в Курській області та виборів президента США.
Починаючи з 6 серпня, кремлівська пропаганда розпочала операцію з дискредитації українського наступу на території РФ, шляхом звинувачень ЗСУ у намірах захопити Курську атомну електростанцію у Курчатові, або ж, як мінімум, атакувати її дронами, артилерією та ракетами. Водночас лунали лякалки про підготовку «провокацій» на Запорізький АЕС в окупованому Енергодарі. Активна підтримка тези про «загрозу для АЕС» тривала до першої половини вересня. Усього протягом серпня-жовтня лише у російськомовному сегменті інтернет було розміщено понад 165 тисяч повідомлень на цю тему.
Інтенсивність розміщення публікації про «загрозу для АЕС» російською мовою
5 листопада, у день виборів президента США, начальник військ РХБЗ збройних сил РФ Ігор Кіріллов вкотре повторив тезу пропаганди про Курську АЕС та звинуватив у підготовці нападу на окуповану Запорізьку АЕС.
7 листопада ті самі тези повторив секретар російського Радбезу і колишній міністр оборони Сєргєй Шойгу.
Паралельно підконтрольні Кремлю Telegram-канали та інші ресурси синхронно поширювали звинувачення Україну в планах завдати ударів по ядерних арсеналах на території РФ та старий фейк про «брудну бомбу». Протягом двох тижнів листопада лише в російськомовному сегменті інтернет було розміщено понад 8 тисяч повідомлень зі згаданими меседжами.
Інтенсивність розміщення публікації про «українську ядерну загрозу» російською мовою
Ключовим завданням цієї фази спецоперації було здійснення впливу на чинну та майбутню американську адміністрацію з метою блокування дозволів на завдання ударів західними тактичними ракетами по території РФ.
Росія вперто намагається зобразити Україну державою-терористом. Але саме російські військові неодноразово вдавалися до актів ядерного тероризму, політичне керівництво не соромиться використовувати ядерний шантаж для тиску на світову спільноту. Росіяни окупували та перетворили на військову базу найбільшу атомну електростанцію в Європі ‒ Запорізьку АЕС, захоплювали Чорнобильську АЕС та обстрілювали ядерну установку «Джерело нейтронів» у Харкові. Відвертий ядерний шантаж для Кремля є інструментом, за допомогою якого агресор намагається не лише впливати на рівень міжнародної допомоги Україні, а й шляхом залякування, фактично, диктувати іншим державам свої вимоги. Дії російського режиму не лише руйнують міжнародне право, а й створюють загрозу неконтрольованого поширення ядерної зброї.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
Источник: www.ukrinform.ua
