Пам’яті сержанта-гранатометника Юрія Красовського (позивний «Артек»)

Пам’яті сержанта-гранатометника Юрія Красовського (позивний «Артек») Хвилина мовчання 19.08.2024 09:00 Укрінформ На шляху від радикального ультрас до єднання на захист України

Фанат футбольного клубу «Металіст», представник колективу харківських ультрас «Army of the First Capital» Юрій Красовський народився 27 жовтня 1982 року в Харкові.

Закінчив харківську ЗОШ №152, з юних років захоплювався історією – як рідного краю, так і Європи.

Молоді роки Юрія припали на непрості 90-ті, що змусило його одразу після школи йти працювати. Жага до пригод і патріотичні переконання привели юнака на футбольну трибуну "Металіста" у 1998 році, а ще за рік він долучився до колективу «Army of the First Capital» – одного з найстаріших серед існуючих на сьогодні фанатських угруповань.

Друзі Юрія з теплотою згадують зворушливу історію про те, як він отримав своє прізвисько серед фанатів. Це сталося наприкінці 1990-х років під час подорожі до Кривого Рогу. Коли група після приїзду розпаковувала свої речі, Юрій витягнув з рюкзака пачку популярних вафель "Артек". Цей момент став визначальним, і відтоді хлопця почали називати цим іменем.

Юність Юрія була насичена футбольними пригодами, баталіями та частими поїздками. Попри активне життя фаната, він не забував про самоосвіту, приділяючи багато часу читанню та поглибленню своїх знань з історії.

У 2004 році брав участь у Помаранчевій революції на столичному Майдані. Наприкінці 2000-х він був серед тих, хто докладав значних зусиль для підтримки харківського навколофутбольного руху – досить специфічної субкультури серед молоді. Одного разу Юрій разом із сімома іншими сміливцями вирушив до Києва для участі у сутичці. Хоча перемогти їм не вдалося, таку “відважність” оцінили в середовищі ультрас.

Під час Євромайдану у 2014 році в Харкові Юрій брав безпосередню участь у протистоянні проросійським силам в місті та був одним з тих, хто не дозволив сепаратистам створити так звану ХНР.

А одразу з початком гібридної російської агресії на сході України він зі своєю командою пішов добровольцем захищати нашу країну, пройшов гарячі точки АТО в складі різних військових підрозділів – Гнутове, Широкине, Маріуполь.

З 2015 року служив у 131-му окремому розвідувальному батальйоні. Товариші відзначали, що після початку служби Юрій перейшов на спілкування виключно українською, що було нетиповим для харківʼян.

У 2016 році вступив до полку "Азов", де служив у розвідувальному взводі.

При цьому за рік вступив заочно на історичний факультет Харківського національного університету імені Каразіна.

Початок повномасштабного російського вторгнення «Артек» зустрів у статусі цивільної людини, адже за рік до того завершив службу в «Азові».

Юрій вивіз свою родину у безпечне місце, а сам взявся за зброю. Вступив до лав 226-го батальйону територіальної оборони, який згодом став основою для формування підрозділу ГУР МО "KRAKEN".

Дружина Тетяна згадує останній день, коли сімʼя була разом: "Памʼятаю – 1 березня, 8:00 ранку. Ми прокинулися раніше, він почав збиратися. Я бачу йому якось тяжко і він каже: "Може, мені вас з собою забрати". Ось якась у нього така думка була. А тоді каже: "Та ні, малий спить". Ми не розбудили сина, він спав. Не було думки про те, що бачимося востаннє і що потрібно розбудити дитину. І у мене навіть думки такої не було, що він не просто повертається додому, на Харківщину, а йде на війну…".

Юрій Красовський загинув 25 березня 2022 року при штурмі ворожих позицій біля села Вільхівка – вже важко пораненим вів вогонь з гранатомета до останнього подиху. Його останній бій був одним із зіткнень під час операції з визволення окупованих територій Харківської області.

За свою сумлінну службу Юрій має такі нагороди та відзнаки: медаль "За оборону Маріуполя" (2017 рік), "Хрест Розвідника" (2019 рік), "Учасник АТО", "За визволення Донбасу", Почесна грамота Верховної Ради України "За вагомий особистий внесок у справу захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України" (2021 рік), медаль "За бойові заслуги" (2022 рік, посмертно).

Відео: Трибуна Героїв