Памʼяті командира відділення 72 ОМБр імені Чорних Запорожців Максима Хрипуна (позивний «Макс»)

Памʼяті командира відділення 72 ОМБр імені Чорних Запорожців Максима Хрипуна (позивний «Макс») Хвилина мовчання 01.08.2024 09:00 Укрінформ Несподівано для рідних знайшов себе у військовій справі, залишався з побратимами до кінця.

Максим Хрипун народився та виріс у Родниківці, що на Уманщині. А загинув під Вугледаром 14 червня 2023 року.

Рідна тітка Олена Хрипун, вчителька місцевої школи, яка вчила Максима, розповідає, що племінник у дитинстві був тихим, скромним, добре вихованим хлопцем. «Їх було троє в сім'ї, Максим самий старший, за всіх піклувався та захищав».

Рідні розповідають: ніколи б не могли подумати, що Максим стане військовим – мав надто добрий та м'який характер. «В ньому не було жорсткості. Був завжди патріотично налаштований, спілкувався виключно українською. Поїхав одного разу на заробітки до Москви, але швидко звідти повернувся, не зміг там працювати», – розповідає тітка Олена.

З дружиною Світланою познайомилися на роботі в місцевому торговельному закладі. Жінка каже, сама йому освідчилась, й посміхається, згадуючи їхню першу хвилюючу романтичну вечерю. Пара одружилася у 2008 році в день народження Світлани 12 січня. За два роки дружина народила Максимові сина. Хоча той, каже, мріяв про народження доньки.

У 2014 році Максим пішов в АТО за повісткою. Воював у Щасті, Луганську, Авдіївці. Демобілізувався з твердими намірами пов’язати своє життя з військовою справою, мріяв про погони лейтенанта. У березні 2022 року Максим мав іти на навчання та 24 лютого 2022 року змінило всі його плани.

«О сьомій ранку він вже був у місцевому військкоматі. А оскільки ще з часів АТО все знав та умів, то його взяли снайпером», – розповідає тітка. Спочатку його підрозділ захищав Київ, Мощун, потім їх перекинули на Бучу та Ірпінь, Гостомель. Рідні кажуть, Максим з жахом згадував побачене після звільнення Бучі. Мов у пеклі побував.

Коли ворога відігнали зі столичного регіону, бригаду перевели на схід захищати Бахмут. Потім Максимів підрозділ кинули під Вугледар. Воїн мав кілька поранень, тяжких контузій, але побратимів не хотів залишати. Трохи підлікувавшись, щоразу повертався.

«У нього дуже боліла поранена рука, але він все не мав часу на лікування, бо не міг покинути своїх хлопців. Для родини це було відкриття, що наш добрий та мʼякий Максим став настільки мужньою та самовідданою людиною», – розповідає тітка Олена.

Він завжди був зі своїми та за своїх. У останньому бою під Вугледаром Максим з трьома побратимами прикривав велику групу. Ворог штурмував. Далі було пряме влучання…

Похований Максим Хрипун на алеї героїв Родниківського цвинтаря. За зверненням Паланської територіальної громади він отримав посмертно відзнаку «За заслуги перед Уманщиною». Син Максима Данило сьогодні навчається у військовому ліцеї імені Богуна.

У жовтні 2023 року український гурт Мюслі.ua випустив композицію «За териконами», у кліпі на цю пісню на 51 секунді увічнений «чорний запорожець» Максим Хрипун.