Пам’яті важкоатлета Олександра Пєлєшенка

Пам’яті важкоатлета Олександра Пєлєшенка Хвилина мовчання 28.06.2024 09:00 Укрінформ Став до лав ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ

На війні проти російських загарбників загинув дворазовий чемпіон Європи з важкої атлетики, учасник Олімпійських ігор-2016 у Ріо-де-Жанейро Олександр Пєлєшенко.

"Війна забирає найкращих… Захищаючи Україну від загарбників, сьогодні, 6 травня, героїчно загинув Заслужений майстер спорту України, дворазовий чемпіон Європи (2016, 2017), учасник Олімпійських ігор з важкої атлетики Олександр Пєлєшенко. Висловлюю щирі співчуття родині та близьким Олександра! Це дуже важка втрата для всієї важкотлетичної спільноти України. Герої не вмирають", – написав державний тренер збірної України з важкої атлетики Віктор Слободянюк у Фейсбуці.

Олександр народився 7 січня 1994 року на Луганщині. У 2014 році, коли почалося російське вторгнення, він залишив рідну домівку. Тоді спортсмен уже мав значні досягнення у важкій атлетиці й головний тренер чоловічої збірної України Михайло Мацьоха запропонував йому виступати за Хмельницьку область. Спортсмен прийняв пропозицію і переїхав у Городок.

Хлопець навчався на факультеті фізичної культури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У 2018 році його тимчасово відсторонили від змагань через позитивний допінг-тест. Та на цьому його спортивна кар’єра не закінчилася. Він створив команду «AVC team», тренував спортсменів та організовував змагання.

Олександр був чемпіоном Європи з важкої атлетики 2016 та 2017 років. На Олімпійських іграх-2016 він посів четверте місце.

Суспільне перераховує його спортивні досягнення:

2-разовий чемпіон Європи у вазі 85 кг у 2016 та 2017 роках. Крім золотих медалей за сумою, Пєлєшенко у ці роки виборював й "малі" нагороди: у поштовху (у 2016 році) та ривку (2017 році).

Учасник Олімпійських ігор-2016: зупинився за крок від олімпійської медалі, посівши четверте місце із загальним результатом у 385 кг.

Учасник чемпіонату світу-2015 з важкої атлетики — четверте місце.

Як зазначають на сторінці Спортивного Комітету України у Фейсбуці, Олександр мріяв повернутися у професійний спорт, хотів підіймати прапор України на найбільших міжнародних турнірах та прославляти Батьківщину. Але спершу хотів підняти синьо-жовтий стяг і привітати всіх з перемогою над ворогом. Та, на жаль, 6 травня 2024 року його серце перестало битися.

Про смерть Олександра також повідомила в Instagram і виклала їхнє спільне відео дружина Діана.

«Це був травень 2023-го. Один з найщасливіших наших днів, потім трохи пішло шкереберть, і хай наприкінці ми справились, я себе виню за кожну сварку, яка була. Це так невчасно! Ти мені був тут дуже потрібен! Ти завжди в моєму серці, любий! Люблю!» — написала дівчина.

Спортсмена провели в останню путь 11 травня 2024 року у місті Городку, що на Хмельниччині.

Спочатку у спортивному комплексі «Епіцентр», де він тренувався.

“Олександр справді був найкращим. Кращим у спорті, кращим другом, кращою людиною, яку втратила Україна. Він був гордістю нашої Батьківщини, на захист якої став у найважчий час. Тому я хочу, щоб пам’ять про нього була не просто у словах, а щоб його дійсно пам’ятала держава, не забувала його сім’ю, гідно вшанувала пам’ять і золотими літерами вписала його ім’я в історію України”, – наголосив друг Олександра Богдан Лук’яненко.

"Сашка був побратимом мого чоловіка. Останніх два роки вони були постійно удвох. Коли я не могла додзвонитися до Льоші, то набирала Сашу. Я знала його недовго, але за цей час він став для мене дуже близькою людиною, на яку завжди можна було покластися. Від нас ідуть найкращі й це жахливо”, – плаче Наталія Ситнікова.