Дослідники з’ясували, що джерело магнітних бур розташовується значно глибше, ніж це прийнято було вважати.
Магнітна буря / © Associated Press
Міжнародна команда вчених визначила, де саме формується магнітне поле Сонця, яке провокує сонячні спалахи та магнітні бурі. Згідно з висновками дослідження, так зване магнітне динамо генерується на глибині приблизно 200 тисяч кілометрів під видимої поверхнею зірки.
Про це інформувало видання Space.com.
Мова йде про зону, що отримала назву тахоклін — перехідна ділянка між внутрішньою радіаційною та зовнішньою конвективною зонами Сонця. Саме тут, за даними науковців, створюються умови для формування магнітного динамо.
Раніше вчені висували декілька припущень щодо локалізації цього механізму. Деякі з них припускали, що він може бути обмежений тонким приповерхневим шаром, інші — що він охоплює всю конвективну зону. Найбільш поширеною залишалася версія про генерацію магнітного поля саме на межі двох зон — у тахокліні.
Аналіз базується на тривалих спостереженнях за коливаннями Сонця. Науковці використовували дані доплерівського інструмента, встановленого на борту спільної сонячно-геліосферної обсерваторії SOHO (NASA-ESA), а також інформацію з глобальної мережі осциляцій GONG, яка об’єднує шість наземних телескопів. Обидві системи з середини 1990-х років реєструють зміни хвиль, що проходять крізь внутрішні шари Сонця з інтервалом у 45–60 секунд.
Ці коливання залежать від структури внутрішніх шарів зірки, зокрема від потоків плазми в конвективній зоні. Температура та рух плазми впливають на параметри хвиль, що дозволяє дослідникам аналізувати процеси, які відбуваються глибоко під фотосферою.
В результаті, вчені зафіксували обертові смуги плазми, які утворюють характерний «метеликоподібний» візерунок. Він відповідає зміні положення сонячних плям протягом 11-річного циклу активності. Сонячні плями, в свою чергу, є проявом магнітних полів, що виходять на поверхню.
Дослідження продемонструвало, що цей візерунок бере початок саме в тахокліні, розташованому приблизно на 200 тисяч кілометрів під поверхнею Сонця. У цій зоні обертання плазми має інший характер, ніж у верхніх шарах: виникають зсувні рухи, які сприяють утворенню електричних струмів і, відповідно, магнітного поля.
Науковці також з’ясували, що сформовані в глибоких шарах структури можуть поступово поширюватися до поверхні протягом кількох років. Це дозволяє відстежити, як розгортається сонячний цикл і трансформується активність зірки.
Отримані результати є важливими для прогнозування космічної погоди. Сонячні спалахи та корональні викиди маси можуть спрямовувати до Землі потоки заряджених частинок, які здатні впливати на функціонування супутників, систем зв’язку та енергетичних мереж, а також становити ризик для астронавтів.
Водночас дослідники підкреслюють, що сучасні моделі прогнозування часто враховують процеси лише у верхніх шарах Сонця. Нові дані свідчать про необхідність включення до розрахунків усієї конвективної зони, включно з тахокліном.
Крім того, результати можуть бути корисними для вивчення інших зірок. Оскільки Сонце є найближчою до нас зіркою, його використовують як базову модель для розуміння магнітної активності у Всесвіті.
Нагадаємо, космічний апарат NASA зафіксував на Місяці появу абсолютно нового величезного кратера діаметром 225 метрів, який своїм ударом знищив дрібніші сліди від метеоритів.
Source: tsn.ua